СЕРДОБО́ЛЕЦЬ, льця, ч., розм. Людина, яка вболіває за когось, співчуває чужому горю, нещастю та ін.; жалісливець, уболівальник. Яку копійку не кинуть йому сердобольці в шапку — до корчми несе (Бурл., О. Вересай, 1959, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 133.