СЕРЕ́ДИНА, и, ж.
1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь. Громада стала на улиці, на середині. Павло перед нею (Вовчок, І, 1955, 174); Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (Фр., IV, 1950, 337); В середині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри (Л. Укр., II, 1951, 265); Стала [Катря] снопи складати. Наки́дає вилами на стіжок снопів, а тоді по драбинці вилізе — викладе їх, та й знову. Середину ще вибивала (Головко, II, 1957, 199); Батько посадив Юру, брата і сестру в човен, і вони випливли аж на середину ставка (Смолич, II, 1958, 14).
У сере́дині — між двома особами або предметами. За обідом Йосипа посадили у середині, між старою й старим (Мирний, IV, 1955, 48).
2. у знач. присл. сере́диною. Посередині. Бистра вода несе його серединою (Н.-Лев., II, 1956, 342); // у знач. прийм. з род. в. Те саме, що посере́дині. Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Коцюб., І, 1955, 355); Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до східців у порт (Ю. Янов., II, 1958, 45).
3. Внутрішня частина чого-небудь. Гниє деревина на корені: уже й віти її посохли і середина випала (Мирний, III, 1954, 23); Всі дивились, як він кусав пиріг і виколупав пальцем з середини сливи (Коцюб., II, 1955, 280); Ми зневажливо штовхаємо ногами іржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вісь гвинта, вона злегка гуде, резонуючи в порожній середині (Ю. Янов., II, 1958, 46); Біла середина картоплини аж виблискує смачними кришталиками (Багмут, Опов., 1959, 11); — Кавун — то наш піт і наша праця, а він вибере.. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур’ян (Тют., Вир, 1964, 35); // Простір в обгородженому місці, в приміщенні. Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (Кроп., І, 1958, 71); Зупинившись коло поганенького будиночка, в якому ледве видно було невеличкі віконця, Тарас зліз з коня і пішов до середини (Довж., І, 1958, 266); // Внутрішні органи людини або тварини; нутро, нутрощі. Про нього говорили, що він має верблюжий шлунок і наїдається на цілий тиждень. То правда. Я маю середину фест [добру]. А знаєте чому? Бо мені її чинбар вичинив (Тют., Вир, 1964, 352); Після покрови знову знайшов [Тодір] біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (Стельмах, І, 1962, 208); // перен. Сфера внутрішніх переживань, психічний склад людини; душа. Такий мій характер, така моя середина, і я не раз обливав слізьми свої руки, схиливши голову на них, не в силі хоч раз цього позбутися (Ю. Янов., І, 1958, 183); Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить, скільки зайвого мулу невідомо для чого осіло в його середині, як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання (Стельмах, І, 1962, 202).
4. Час, однаково віддалений від початку й кінця чого-небудь. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (Коцюб., II, 1955, 30); Хто читав «Печерські антики» Лєскова, ..той може собі уявити патріархальний Київ середини минулого століття (Рильський, Веч. розмови, 1962, 7); В середині грудня Кутузов зі штабом вступив у звільнене козаками Платова Вільно (Кочура, Зол. грамота, 1960, 400); 22 червня на всіх антарктичних станціях весело відзначають середину зими (Наука.., 7, 1968, 20).
5. Проміжна поміркована позиція в чому-небудь. Чому у наших поетів нема середини між дитячою пісенькою і політичним або філософським трактатом?.. (Л. Укр., V, 1956, 176); Не шукай ніколи середини, Друзям вір, а ворога пали! (Павл., Бистрина, 1959, 175).
◊ Зависа́ти (зави́снути) на сере́дині — бути у невизначеному становищі. Від бідних відірвалися [Чуплаки], до багатих не прибилися, та так і зависли насередині (Чорн., Визвол. земля, 1950, 13); Золота́ сере́дина див. золоти́й; Трима́тися сере́дини — утримуватися від рішучих дій, вчинків; займати помірковану позицію в чому-небудь. Розважуй, Не намагайся угору в найтон-ший етер підійматись, Щоб не спалити небесних чертогів, і вниз не спускайся, Щоб не згоріла земля. Тримайся середини, сину (Зеров, Вибр., 1966, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 134.