СЕРЕДНЯ́ЦТВО, а, с. Класовий дрібнобуржуазний прошарок сільського населення, що займає проміжне становище між біднотою і куркульством. У «Брусках» Панфьоров тонко й глибоко схарактеризував і такий значний соціальний прошарок у селі 20 — 30-х років, як середняцтво (Рад. літ-во, 2, 1961, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 136.