СЕРЕДОХРЕ́СТЯ, я, с.
1. Два бруски, дві планки і т. ін., з’єднані навхрест. Сновигали [прикажчики] попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок (Стельмах, І, 1962, 186).
2. діал. Роздоріжжя.
3. церк. Те саме, що середопі́стя. — Склав я за зиму ще півсотні і так ото в середохрестя подався додому (Коцюб., І, 1955, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 137.