СИВОВУ́СИЙ, СИВОУ́СИЙ, а, е. Який має сиві вуса; із сивими вусами. Поза столом сидить.. чоловічок.., сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Вовчок, VI, 1956, 281); Коло причалів з’явилися сивовусі боцмани з люльками в зубах (Кучер, Чорноморці, 1948, 7); Партія — плоть і кров нашого народу. Її бійцями є і сивоусий сталевар, і вісімнадцятирічний юнак, який зводить домну (Цюпа, Україна.., 1960, 300); // у знач. ім. сивову́сий, сивоу́сий, сого, ч. Чоловік із сивими вусами. Сивоусий поліз рукою до спідньої кишені, дістав папірця (Ле, Мої листи, 1945, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 155.