СИГНА́Л, ч.
1. род. у. Зоровий або слуховий умовний знак для передачі якого-небудь повідомлення, розпорядження, команди і т. ін. Голос дзвоника — се був наш умовлений сигнал (Фр., IV, 1950, 366); В цю хвилину над табором пролунав сигнал на вечірній огляд (Сміл., Зустрічі, 1936, 107); Сигнал бойової тривоги раптом порушив спокій (Ткач, Моряки, 1948, 32); * У порівн. Неля замислилась. Одна сцена з минулих років виринула в її пам’яті, ніби застережний сигнал (Вільде, Сестри.., 1958, 356); // перен. Дія, подія, що стає поштовхом, стимулом до початку чого-небудь, закликом до чогось. Вбивство [князя] Андрія стало сигналом до повстання в Боголюбові й у Владимирі (Іст. СРСР, І, 1956, 61); Перемога революції в столиці стала сигналом до виступів трудящих і в інших районах країни (Ком. Укр., 2, 1967, 29).
2. род. у, перен. Попередження, повідомлення про те (перев. небажане), що відбувається або може відбутися. Вже йшли сигнали, що поїзд рушив із Каменоброду (Фр., IV, 1950, 366); — Ви знаєте, що в пресі були сигнали про незадовільний стан вирубки бука у ваших лісах (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 200); Чуйно прислухатися до голосу мас, уважно ставитися до їх сигналів, оперативно реагувати на них — обов’язок кожного керівника (Ком. Укр., 6, 1962, 9).
3. род. у, спец. Вияв функціонування чогось, що викликає відповідну реакцію якого-небудь приладу або організму. В радіотелеметричних системах показники вимірювальних приладів перетворюються в електричні сигнали, які управляють роботою радіопередавачів (Наука.., 2, 1958, 4); Згідно з вченням І. П. Павлова, кора головного мозку постійно одержує сигнали не тільки із зовнішнього середовища через органи почуттів, а й з внутрішніх органів (Фізіол. ж., II, 4, 1956, 91); Станції спостереження.. безперервно реєструють сигнали, що надходять з борту космічної ракети (Рад. Укр., 4.I 1959, 1).
4. род. а. Пристрій на автомобілі, мотоциклі і т. ін. для звукової сигналізації. Дівчина-шофер натиснула кнопку сигнала, ледь-ледь захрипів гудок (Головко, І, 1957, 463); На автомобілях застосовується електричний звуковий сигнал вібраційного типу (Підручник шофера.., 1960, 165).
Дава́ти (да́ти, подава́ти, пода́ти) сигна́л — те саме, що сигналізува́ти. Шофер давав сигнали, і сирена хрокала, як дикий гірський кабан (Донч., II, 1956, 171); Гайдук приклав до рота ріг, щоб дати сигнал (Довж., І, 1958, 270); Спершись одною рукою на луку сідла, він подає другою умовний сигнал (Рибак, Опов., 1949, 159); Коли піхота наблизилась до річечки, Микола з свого «максима» подав сигнал до бою (Збан., Незабутнє, 1953, 31); — Може, там хто буде в’язнути до вас…Або говорити різні такі слова… нехороші. То ви нам скажіть. Дайте тільки сигнал… (Гончар, III, 1959, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 157.