СИГНАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто подає й приймає сигнали (у 1 знач.). — Може, там і сигналіст стоїть, — пускався в догадки Кузьма, — та сигнали на берег передав азбукою Морзе? Але хіба ж його звідси розгледиш? (Гончар, Тронка, 1963, 37); Від шахти чулось, як видзвонюють сигналісти (Гур., Наша молодість, 1949, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 157.