СИДІ́ННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. сиді́ти 1 — 7. Оксен також мружився від сліпучого сонця і розминав затерплі від довгого сидіння ноги (Тют., Вир, 1964, 86); Оте сидіння в редакції цілий день — дратує мене без кінця (Коцюб., III, 1956, 178); Цілими днями після довгого сидіння в хаті діти бігали надворі (Головко, І, 1957, 92); Скільки перетлів душею Юрій за ці години сидіння в парку (Хижняк, Невгамовна, 1961, 239); Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі (Досв., Вибр., 1959, 136).
2. Місце або предмет, на якому сидять, на який сідають. Прокурор підвівся з свого сидіння і сперся кулаками об дощечку пульта (Фр., VI, 1951, 271); Сидіння для машиніста, на якому тепер сидів я, було приладжене так низько, що я не міг дістати рукою до свистка (Сміл., Сашко, 1954, 56); Варивода сів на заднє сидіння, і машина рвонула з місця (Голов., Тополя.., 1965, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 159.