СИЛЬНЕ́НЬКО, розм. Присл. до сильне́нький. Тяжко зітхнула, сильненько заплакала (Чуб., III, 1872, 119); Вийшла [Кармелиха] й подивилася округи, подивилась — начеб усе округи змінилося, так як заплаче сильненько, як заридає! (Вовчок, І, 1955, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 172.