СИМВОЛІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який містить у собі символ, символи, символізує собою що-небудь, є символом чогось. З-під опущених вій споглядала вона несміливо на одну з символічних постатей пам’ятника (Кобр., Вибр., 1954, 188); Розжарене призахідне сонце забарвило ввесь світ символічним кривавим кольором (Довж., І, 1958, 431); Було щось символічне в цій панорамі заводів, таких близьких і таких недосяжно далеких водночас (Загреб., Спека, 1961, 8); Леся Українка, що взагалі мала нахил по-своєму освітлювати і по-своєму повертати світові теми.., підкреслювала символічне значення прометеївського міфа, прометеївського духу (Рильський, III, 1956, 282); — Треба гартуватись,— подумала [Катерина], надаючи глибшого, наче символічного змісту цим словам (Вільде, Сестри., 1958, 213); За деякими квітами і рослинами.. у наш час збереглося їх символічне значення (Наука.., 8, 1969, 19).
2. Умовний, уявний. Я намагався втягти шию в комір кожушка, але комірець в солдатському кожушку настільки вузенький, що мав швидше символічне значення (Багмут, Записки.., 1961, 36); Вартість, лишаючи осторонь її чисто символічний вираз у знаку вартості, існує тільки в тій чи іншій споживній вартості, в тій чи іншій речі (Маркс, Капітал, т. І, кн. I, 1952, 203).
3. Який стосується символізму; символістський. Символічна п’єса.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 175.