СИМПТО́М, у, ч.
1. Характерний вияв або ознака якого-небудь захворювання. Катару лікар уже в мене не признав, кашлю, пропасниці та інших симптомів уже місяць, як нема (Л. Укр., V, 1956, 375); Через кілька днів лікар, прийшовши зранку до Коцюбинського, намітив набряки. Це був грізний симптом (Сміл., Сад, 1952, 321); Основним симптомом холециститу є біль у правому підребер’ї, який часто іррадіює під праву лопатку (Лікар. експертиза.., 1958, 51).
2. перен. Зовнішня ознака якого-небудь явища. Сучасний декадентизм — симптом хворобливого рознервування, безідейності і відчутої безцільності життя серед молодіжі різних країв (Фр., XVI, 1955, 249); Ми почули в повітрі загрозливі симптоми тих непомітних для звичайної людини явищ, що позначаються кінцем гарячого літа й першим подувом недалекої золотої осені (Досв., Вибр., 1959, 432); [Конвей:] В результаті вашої злочинної недбалості в нашій армії з’явилися страшні симптоми (Собко, П’єси, 1958, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 177.