СИНА́НТРОП, а, ч. Викопна людина, що жила в епоху нижнього палеоліту і становить найдавнішу стадію розвитку людини. Люди ашельської епохи [раннього палеоліту] порівняно до пітекантропа були біологічно більш високо організованими і належали до фізичного типу, відомого в науці під назвою синантропа (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 13); До недавнього часу найдревнішими людьми називала пітекантропів, рештки яких знайдені на острові Ява, і синантропів з Китаю (Знання.., 5, 1965, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 180.