СИНГАРМОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв. У тюркських і деяких інших мовах — уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи. Сингармонізм (чи гармонія голосних) зустрічається переважно в аглютинативних мовах, зокрема в тюркських (Сл. лінгв. терм., 1957, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 180.