СИНЕ́НЬКО. Присл. до сине́нький 1. Ой на горі, ненько, зацвіло синенько (Чуб., V, 1874, 111); А в городі росте зілля, зацвіло синенько (Коломийки, 1969, 214); [Тихон:] Коли б я був маляром, я так би малював того чорта: написав би очі синенько, а брови чорненько (Вас., III, 1960, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 181.