СИНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до сини́ця. Руна зелено-сріблясті, Червоні — при самій землі. Гай у синичому свисті (Рильський, II, 1960, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 182.