СИНХРОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж., техн., книжн. Приведення до синхронізму двох або кількох періодично змінних явищ чи процесів. Для синхронізації звуку з відображенням використовується додатковий напрямний ролик (Пересувні кінопр., 1959, 27); Синхронізація палеоліту України з палеолітом Східної і Центральної Європи і Кавказько-Середземноморської зони становить одне з головних завдань (Вісник АН, 6, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 188.