СИ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до си́пати. Все сухе. І стовбури дерев, і віками сипана на землю фоя, і низенькі віти, що з надіями колись виростали, але давно вже вмерли без сонця (Хотк., II, 1966, 105); // си́пано, безос. присудк. сл. — Сипано мені з порожніх половецьких стрілечниць [колчанів] Великий жемчуг на груди (Мирний, V, 1955, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 192.