СИ́ПАТИСЯ, плеться; мн. си́плються; недок.
1. Падати (про що-небудь сипке або дрібне). Сидить собі [Іван] у млині, дивиться, як мельник орудує, як засипається зерно, як борошно сиплеться (Казки Буковини.., 1968, 56); — Сиплються п’ятаки в мою шапку, а шинкарка знай частує та частує! (Н.-Лев., І, 1956, 67); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28); Веселим водограєм сиплеться в бункер золотисте зерно (Рад. Укр., 9.VIІІ 1949, 2); * Образно. Ось молодий сміх дівчини розкочується по лісі і жаром сиплеться в парубочу душу (Стельмах, І, 1962, 401); // Осипатися, зсуватися, обрушуватися (про землю, пісок і т. ін.). Гуркіт залунав десь поблизу, затріщав, немов валився якийсь дерев’яний будинок або сипалось каміння з горища (Фр., VII, 1951, 354); Кулі впивалися в стіну над головою, і штукатурка сипалась йому за шию (Гончар, III, 1959, 146); // Опадати, обсипатися (про зів’яле листя, переспіле зерно, про цвіт, достиглі плоди і т. ін.). Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (Граб., І, 1959, 219); Сиділи ми в садку, там саме зацвітало і сипався з каштанів білий цвіт (Л. Укр., І, 1951, 185); Жали [селяни] ячмінь, а він уже перестиг — сиплеться, тільки й можна по росі ранками жати (Головко, II, 1957, 422); Сиплеться достигла нива, Жати проситься (Воскр., Цілком.., 1947, 60); З груші Сипались грушки (Стельмах, V, 1963, 372); * Образно. Синиці голос-голосок Один не збляк, один не змок, Голками сиплеться сухими (Рильський, II, 1960, 52); // Губитися, втрачатися. [Голос:] Дядьку! Мішок подрався, гроші он по дорозі сиплються (Вас., III, 1960, 435); // Випадати з чого-небудь (про багато предметів). Хапав [Спичаковський] залізничника за комір, той випускає з переляку свою книжку, з якої сиплються якісь папірці (Коч., II, 1956, 49); * Образно. Ще зорі сипалися в роси, Ще не займавсь на сході ліс, А вже передзвеніли коси..— на сінокіс (Вирган, В розп. літа, 1959, 50).
◊ По́рох (порохно́) си́плеться; Порохня́ си́палася з кого — хтось дуже старий. [Баба:] Ну, подумайте! Та з тебе ж порох сиплеться! (Мам., Тв., 1962, 478); — Він уже підтоптаний, вже порохно з нього сиплеться (Гуц., З горіха.., 1967, 44); [Xрапко:] Бісів діді Аж порохня з його [нього] сиплеться, а ще таки плутає ногами (Мирний, V, 1955, 133); Си́патися як із мішка́ (із рукава́) — з’являтися безперервно, один за одним, у дуже великій кількості. Шляхта кричала, гвалтувала. Проекти, один одного давніші, сипалися як із мішка, виникали щохвилини й щохвилини ж гасли (Хотк., Довбуш, 1965, 275).
2. розм. Литися (про рідину). В чарку вогнисту з перехиленої пляшки сипалось фіалково-гаряче та сріблясто-зелене вино (Тич., III, 1957, 32).
3. Летіти, розлітатися, розсипатися, розбризкуватися в усі боки дрібними частинками (про що-небудь сипке або дрібне). Вже б’ють козаки напропаще [напропале]; іскри сиплються густо, і от-от комусь погибель! Аж зразу — черк! Пополам обидві шаблі (П. Куліш, Вибр., 1969, 107); // перен. Випромінюватися, поширюватися. Єремія стояв проти вікна. Ясний світ лився на його вид, сипавсь на дороге убрання (Н.-Лев., VII, 1966, 37); Таня Фрунзе виходить на берег, Сонце сиплеться їй на плече (Бичко, Сійся.., 1959, 322); //Спадати, розсипатися.
Скидає [чоловік] шапку, і огнистий полукіпок вогкого волосся сиплеться йому на очі й потилицю (Стельмах, І, 1962, 453).
◊ [Аж] і́скри [з оче́й] си́плються: а) хто-небудь стає дуже сердитим, гнівним. — В цьому році щось переміниться! — впевнено сказала Христина. — Тепер у всіх, коли скажеш про пана, аж іскри сиплються з очей (Стельмах, І, 1962, 552); Іде вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються, думають, що то він їх дратує (Тют., Вир, 1964, 6); б) хто-небудь виділяється великою силою, енергією, завзяттям. Та й кінь же був, отой Паша! Теперечки й коней таких чортма. Ледве два чоловіки вдержать: так на двох ногах і ходить; шия — мов у лебедя, хвіст догори, ніздрі — хоч кулаки засовуй, з очей іскри сиплються! (Стор., І, 1957, 183); [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються. І відважний, як чортяка (Ірчан, І, 1958, 75); Щоб [аж] і́скри си́палися — дуже сильно. — Тобі треба б навколішки кинутись. Зубами, аж іскри щоб сипались, гризти оці залізні пута!.. (Головко, І, 1957, 53).
4. перен. Безперервно, у великій кількості летіти, спрямовуватися, обрушуватися на кого-небудь, кудись. Мов гадюки, свистіли монгольські стріли, градом сиплючись на боярську оселю (Фр., VI, 1951, 80); Парубок стояв на колінах,.. захищаючись руками од .. кулаків, які градом сипалися на нього (Вас., IV, 1960, 31); Скільки доносів сипалося на Мажита Гафурі, скільки безглуздих обвинувачень і провокацій з боку царського уряду й його прибічників! (Тич., III, 1957, 234); Піратський танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю (Гончар, III, 1959, 279); // З’являтися, надходити з усіх боків. Хтозна вже, що так діяло: чи Михайлові промови, чи доброта людська, а тільки пожертви починали сипатися все щедріше й щедріше (Збан., Сеспель, 1961, 359).
5. перен. Звучати, лунати безперервно або з усіх боків. Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (Н.-Лев., VI, 1966, 85); В квітнику гудіння бджіл, а з розчиненого вікна сиплеться водоспадом музика (Рильський, Бабине літо, 1967, 82); Сміх, збуджений, радісний, все сипався й сипався з її вуст дзвінким, чистим металом (Смолич, Ми разом.., 1950, 5).
6. перен., розм. Руйнуватися (про дах, огорожу і т. ін.). Повітка похилилась набік, покрівля світиться, стріха обсмикані, огорожа сиплеться (Н.-Лев., І, 1956, 101); // Ламаючись, відпадати. Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сиплються (Н.-Лев., III, 1956, 268).
7. Іти, падати (про рясний дрібний дощ, сніг і т. ін.). Дощ.. сипавсь з хмар густих (Фр., XIII, 1954, 53); Сипався ледве помітний сніжок (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9); // Посилено литися, текти краплями (про сльози і т. ін.). Галя, сидячи в кутку, хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози, що так і сипалися з карих оченят (Гр., І, 1963, 277); Буйні сльози текли по її щоках, сипались, мов той град, з-під долонь (Чаб., Балкан. весна, 1960, 13).
8. перен., розм. Виходити разом звідки-небудь або іти разом кудись (про багатьох людей). Що воно за диво? З білої волості сиплються люди, немов з млина по жнивах (Козл., На переломі, 1947, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 194.