СИРО́ТОНЬКА, и, ч. і ж., нар.-поет. Зменш.-пестл. до сирота́. — Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку (Пісні та романси.., II, 1956, 154); * Образно. Де ж ти взялась, сиротонько, Тополенько мила? (Рудан., Тв., 1959, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 203.