СИРОТЯ́ТОЧКО, а, с. Пестл. до сиротя́тко. Почала над ними заводити, як над померлими: — Діточки мої, сиротяточка дрібні! (Фр., II, 1950, 212); Серце краялося на одну думку, що не дав доньці радості у своїм дому, що наплакалося, набідилося біднеє сиротяточко (Хотк., II, 1966, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 203.