СИРІ́ТОНЬКА, и, ч. і ж., нар.-поет. Пестл. до сирі́тка 1. Ніхто в горі сирітоньки До серденька не пригортає (Бор., Тв., 1957, 97); Брат ходить, полює, Сестра вишиває; Брат годує сирітоньку, А та одягає (Рудан., Тв., 1959, 95); Дивіться, люди: з попелищ підвівся перший дім! Вдовиця там звила гніздо сирітонькам своїм (Нагн., Пісня.., 1949, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 199.