СИТА́, и́, ж., заст. Мед, розведений водою, або медовий відвар на воді. Жінки.. кутю у миски накладають та ситою розводять (Кв.-Осн., II, 1956, 92); Робить важке не по мені; А бджілка — діло підходяче [підходяще]; Ти дай сити їй по весні, А вже вона тобі оддяче [оддячить] (Щог., Поезії, 1958, 303).
Медо́ва (ме́дяна́) сита́ — те саме, що сита́. В притворі стояли високі липові кадовби, в яких розводилося медяну ситу (Бурл., О. Вересай, 1959, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 206.