СИ́ТЦЕВИЙ, а, е. Прикм. до си́тець; // Пошитий із ситцю; оббитий ситцем. У кімнаті стояло ліжко з подушками, прикрите зеленим ситцевим укривалом (Н.-Лев., II, 1956, 126); Ситцева спідниця червоніла незчисленними квіточками (Мирний, III, 1954, 179); Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку (Гончар, Тронка, 1963, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 208.