СИ́ТЧИК, у, ч. Пестл. до си́тець. — Він хоч і сердився, але за школу і йому душа боліла. Сказав, що при першій реквізиції у спекулянтів щось дадуть на школу, хоч якийсь ситець. — І за це спасибі. Коли б то з ваших обіцяних чобіт хоч на ситчику затриматись (Стельмах, II, 1962, 100); — Нам з тобою, хлопче,— світити дірками в перетлілих ситчиках, круглий рік ходити в грубих сирових полотнах… (Гончар, Таврія.., 1957, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 209.