СКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сказа́ти 1. — Тітко!.. не плачте, тітко… ось хліб… — Семенові здалося, що то хтось другий проказав тії слова — таким чудним, не своїм голосом були вони сказані (Коцюб., І, 1955, 99); В вухах дзвенять її останні слова, сказані ввечері (Хижняк, Тамара, 1959, 191); // у знач. прикм. Подоляк метав жартами наліво й направо, а словаки, весело юрмлячись довкола, на ходу зазирали йому в рота, виловлювали кожне сказане слово (Гончар, III, 1959, 323); // у знач. ім. ска́зане, ного, с. Те, що було висловлене, повідомлене. Сказаного й сокирою не вирубаєш (Номис, 1864, № 12870); Олена була мов очманіла: .. вона не розуміла, що до неї говорять, і через те доводилося повторювати сказане (Вільде, Сестри.., 1958, 179); // у знач. ім. ска́зане, ного, с. Те, що було згадане, назване вище. З сказаного видно, що Комуністична партія оточує величезним піклуванням художню творчість народу (Рильський, III, 1956, 141); // ска́зано, безос. присудк. сл. Я більше не бачив її, ніколи не бачив… Мені сказано, що її мачуха віддала в містечко на п’ять років у найми (Гр., І, 1963, 303); — Я те кажу, що вичитав в законі. Там сказано, як предок наш Ізраїль до бою став одважно проти бога (Л. Укр., І, 1951, 170); Віталію Калмикову було сказано, що губернатор сподівається його ніколи більше не бачити (Смолич, II, 1958, 118); // у знач. вставн. сл. ска́зано. Уживається для узагальнення висловленого у знач. відомо, нічого дивного, як і годиться. Ще змалку з матір’ю старою Ходив з торбами цей козак, Отак і виріс сиротою, У наймах. Сказано, шарпак (Шевч., II, 1963, 126); Давня то давнина, а наче вчора діялось. Молоді літа — сказано: що замолоду чуєш або бачиш, до кінця воно тобі привиджується (Вовчок, І, 1955, 49); — Що ж, може, її хоч свекруха жалує? — Де там? Коли вже чоловік збиткується, то свекрусі… Сказано: чужа мати!.. (Л. Укр., III, 1952, 471); Натомлені, притихлою ходою Вони вертаються. Лиш кілька стригунців Не хочуть ні вівса, ні сну, ні супокою. Старого пастуха бере і сміх, і гнів: Ну, сказано — малі! Усе б то їм брикати!.. (Рильський, І, 1960, 257); // у знач. вставн. сл. ска́зано. Уживається для підкреслення того, що вислів, який наводиться далі, є формулою народної мудрості — прислів’ям, приказкою і т. ін. — Ми проживемо і в злиднях, проживемо і в землянці, на одному хлібі та воді. Сказано: «Хліб та вода — то козацька їда» (П. Куліш, Вибр., 1969, 140); — Чи я ж не вмовляла [Чіпку], чи я не благала?!..— плаче Мотря. — ..Та що з того?.. Сказано: як об стіну горохом!.. (Мирний, І, 1949, 264); «Чекайте,— весело думав про себе Маковей,— чекайте… Хіба це вже й край… Стану і я згодом таким воякою, як наші полкові «вовки». Сказано ж: солдатом не родишся, а робишся…» (Гончар, III, 1959, 59).
◊ Не во гнів будь ска́зано, заст.— те саме, що Не во (у) гнів (тобі́, вам і т. ін.) (див. гнів). [Панько:] Тепер яку попав, та й жінка. Правду кажу? [Копистка:] Ні, братику, це не так. Це ти, не во гнів будь сказано, трошки брешеш… (М. Куліш, П’єси, 1960, 12); Ска́зано — зро́блено — слово не розходиться з ділом. Кошенятами, яких люди не брали, велено в ставку рибу погодувати. Сказано — зроблено (Мирний, II, 1954, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 240.