СКАП, у, ч., діал. Вода, що стікає звідкись. Коли з даху капле, він [мороз] обертає скапи в сталактити, бочку водовоза в мармурову скелю, людей у статуї (Коцюб., II, 1955, 433); // Бурулька. Хоч за ніч наростали скапи на скелях, ..— настала нова днина, пригріло сонце, зміцніли сили потоку — полетіли у безвість тонкі, льодяні плівки (Круш., Буденний хліб.., 1960, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 251.