СКА́РЖНО, присл. Скаржачись на що-небудь; жалібно, сумно. Опустив [Михайло] очі, почав розповідати. Тужно, скаржно, з безнадією в голосі звучала та розповідь (Збан., Сеспель, 1961, 144); — Ох, який мені сон допіру снився, а ви мене розбудили,— скаржно мовив матрос (Кучер, Голод, 1961, 284); * Образно. — Чи вистачить хліба того хоч до різдва? Мовчання. Тільки колосся шепоче скаржно (Цюпа, Назустріч.., 1958, 448).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 254.