СКВА́ПНО. Присл. до сква́пний. Вбігла Гафійка, сквапно ховаючи щось за пазуху (Коцюб., II, 1955, 11); Він курив жадібно і сквапно (Смолич, І, 1947, 51); Біля дівчат походжає найстарша робітниця, вона настановлена, щоб глядіти.., аби робота йшла сквапно та справно (Л. Укр., III, 1952, 491).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 257.