СКЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ске́ля. Весело сонце на сході вставало… Скельна вершина огнем золотилась (Щог., Поезії, 1958, 304); Василько знав: як перейти скельне каміння, там буде долинка (Турч., Зорі.., 1950, 8); // Який виникає в скелі, утворюється в скелі чи скелею (скелями). Скельна печера; // рідко. Вкритий скелями, із скелями. Маленький хлопець жав серпом пшеницю, А за Сумбаром вже лежав кордон. Цей хлопчик, певне, теж глядів границю, Щоб не проліз двоногий скорпіон Сюди, у скельні ці його долини (Турч., Земле моя.., 1961, 48); // Який живе або росте серед скель, на скелях. Скельні мікроорганізми концентрують на поверхні каміння такі елементи, як кальцій, калій, фосфор, сірку, магній, мідь (Укр. бот. ж., XVII, 6, 1960, 81).
∆ Ске́льний дуб, бот.— вид дуба, який зустрічається в Криму, Придністров’ї і Прикарпатті; Ске́льний живо́пис — стародавні зображення на скелях, окремих каменях та на стінах печер. Скельний живопис і пластичні зображення дали могутній поштовх розвиткові вдатності порівнювати й зіставляти, аналізувати й синтезувати, показали, що можна відділити частину від цілого (Наука.., 9, 1969, 19).
2. Який складається з твердих гірських порід; кам’янистий. Для спорудження Дніпровської гідроелектростанції треба було.. вийняти до 3 млн. куб. м скельного і земляного грунту (Іст. УРСР, II, 1957, 308); // Який провадиться в кам’янистому грунті. Скельні роботи; // Признач. для робіт у кам’янистому грунті. На оголеному дні Вахшу.. почав працювати перший скельний екскаватор (Веч. Київ, 15.XII 1966, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 259.