СКЕРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скерува́ти. Жерла гармат у чохлах були скеровані просто на місто (Смолич, V, 1959, 472); Юрмиться, коливається натовп. Очі всіх скеровані на трибуну (Довж., І, 1958, 44); Його думка, сильним зусиллям волі скерована в інший бік, працювала вже над укладанням нового розділу статті (Фр., VI, 1951, 259); // скеро́вано, безос. присудк. сл. Ми знаємо, проти кого все це скеровано, замасковано задля чого (Тич., III, 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 260.