СКИДА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто скидає з жатки, косарки і т. ін. що-небудь зжате. Жнуть. Жатка за жаткою. Часто махають скидальники вилами — густо купки (Головко, І, 1957, 340); — Сідай за кермо! — гукнув Бартюк до тракториста. Василь сів на трактора, скидальники — на косарки (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 262.