СКИМІ́ННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. скимі́ти. Маркові зранку залізло було в серце знайоме скиміння, таке, як тоді, коли він самотній блукав глухими вуличками села (Мик., II, 1957, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 265.