СКЛАДА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Робітник, який займається складанням або укладанням чого-небудь. Вони [книжки-малятка] були вже в першій половині XVI сторіччя. Може, ці книжечки популяризували новонароджене мистецтво, демонстрували, яких вершин досягла майстерність словолитників, складальників, друкарів (Знання.., 8, 1970, 20).
2. Робітник, який займається з’єднанням, монтажем частин механізмів, пристроїв і т. ін. Добре засвоїв складальник монтаж найвідповідальніших механізмів (Веч. Київ, 15.VI 1961, 1); Паровоз фарбували, писали на ньому номер, і ось уже локомотив під гучні вигуки складальників оживав — починав шипіти, зрушував з місця, покидаючи цех (Автом., Щастя.., 1959, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 273.