СКЛЕ́ЙКА, и, ж.
1. Дія за знач. скле́ювати, скле́їти. На цім місці тоді порвалася плівка (буває таке). І поки Коля Федоров морочився із склейкою, в запису утворився непоправний провал (Вітч., 2, 1969, 162).
2. Місце, де склеєно що-небудь. Склеювати можна тільки вироби з сухої деревини. Підвищена вологість деревини (понад 10 — 12%) значно зменшує міцність склейки (Гурток «Умілі руки..», 1955, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 279.