СКЛООЧИ́СНИК, а, ч.
1. Пристрій для автоматичного очищення оглядового скла транспортних машин від дощу і снігу. Вітрове скло повинно бути чистим, якщо на ньому осідають краплі вологи, необхідно включити склоочисники (Роб. газ., 21.Х 1965, 2).
2. Спеціальна речовина для миття скла. 5000 коробочок з таблетками універсального склоочисника «Схід» надійшли до універмагів міста (Веч. Київ, 31.III 1967, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 285.