СКЛЯ́НКА1, и, ж.
1. Скляна посудина циліндричної форми, без ручки, признач. для пиття, зберігання рідини і т. ін. Дзвенять ложечки у склянках (Коцюб., II, 1955, 261); Так ударив [Василь] по столі кулаком, що склянка впала і розбилась (Хотк., II, 1966, 421); Він колотив чай, не дивлячись на склянку, і пив (Сміл., Пов. і опов., 1949, 37); Варя принесла їй синеньких пролісків з гаю, поставила на столику в склянці (Кир., Вибр., 1960, 85); // чого. Така посудина, наповнена чим-небудь; кількість чогось, що вміщається в такій посудині. Жінка перебила нашу розмову, ставлячи перед старим Освіцінським нову склянку гарячого чаю (Фр., IV, 1950, 502); Наливаю по склянці пива й підсовуюсь до Гутмана (Кол., На фронті.., 1959, 145); Хома наливає склянку білого вина й випиває одним духом (Гончар, III, 1959, 221); Вони підійшли до кіоска,.. випили по склянці зельтерської і заспішили далі (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 178); // рідко. Взагалі скляна посудина, банка і т. ін. Попереду тої процесії йшов Тихович з високою, вузькою склянкою в руках (Коцюб., I, 1955, 225); — Чи ж Крук не потрафить напитися води зі склянки з вузьким горлом? (Фр., IV, 1950, 128); // Осколок якого-небудь скляного виробу. Гостра склянка з розбитої пляшки зробила глибоку рану (Донч., VI, 1957, 87).
∆ Мі́рна скля́нка — спеціальна скляна посудина з позначками на ній для визначення кількості рідини. Якщо випадає сніг, то опадомір заносять у тепле приміщення, де сніг тане. Одержану воду зливають у мірну склянку і визначають її кількість (Фіз. геогр., 5, 1956, 93).
2. військ. Гільза, в якій міститься заряд артилерійського снаряда.
3. техн. Назва деяких пристроїв, деталей і т. ін., що мають циліндричну форму.
СКЛЯ́НКА2, и, ж., мор.
1. Півгодинний проміжок часу, що визначається ударом в судновий дзвін, а також удар дзвона, що означає цей проміжок часу. Тихо б’ють склянки на кораблях (Довж., Зач. Десна, 1957, 441); Крізь ілюмінатор долетів дзвін склянок (Трубл., Мандр., 1938, 146).
2. тільки мн. Старовинний судновий пісковий годинник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 286 - 287.