СКО́ВЗАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Те саме, що ско́взати. Коли.. Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті (Коцюб., II, 1955, 211); За ніч затужавіли калюжі на львівському шляху, і коні сковзаються, спотикаються на слизькому льоду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 601); Держальце тепер уже не могло вільно сковзатися по долоні, воно дряпало шкіру і працювати далі з такою лопатою було неможливо (Донч., Шахта.., 1949, 85); Очі його сковзалися по різ-нородних [різнорідних] околицях, перебігали мимо сіл (Фр., III, 1950, 146).
2. Кататися, їздити на ковзанах, підошвах і т. ін.; ковзатися. Протоптали [діти] оцю стежину, Хоч сковзайся — не сніг, а лід (Гірник, Сонце.., 1958, 166); Бавилися дітлахи, сковзалися (Хижняк, Тамара, 1959, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 289.