СКОВЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до ско́взатися 1. Я боюсь, коли бушує злива, Що ось прийде хвилина нещаслива — Вона сковзнеться і впаде униз (Павл., Бистрина, 1959, 83); Михайло подякував селянинові, сковзнувся з саней (Збан., Сеспель, 1961, 313); Місячний промінь сковзнувсь на плечі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 289.