СКОВИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Ковирнувши, здерти, вийняти що-небудь. Солдат багнетом сковирнув образок, і він упав йому під ноги (Панч, В дорозі, 1959, 76).
2. розм. Змусити впасти; повалити. — Розсерджуся — ведмедя сковирну (Донч., Шахта.., 1949, 81); // перен. Змусити піти, залишити займану посаду, місце і т. ін. — В Криму, брат, ще зосталось гадів на розвід. Денікіна, ч-чортяку, сковирнули, натомість Антанта Врангеля вже відгодовує (Гончар, II, 1959, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 289.