СКОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Док. до компонува́ти 1. Я скомпонував зміст книги [«Сорок вісім годин»], ідучи, власне, за перенесеним у літературу принципом політичного плаката: виразність композиції, ударна деталь, гротеск для негативних образів (Смолич, VI, 1959, 52); Скомпонувати черговий номер журналу.
2. Створити, написати що-небудь; скласти композицію (картини, музичного, художнього твору і т. ін.). Їм я квашу солоденьку; Здумав загадку стареньку; Покіль другу скомпоную — Розгадайте перше цюю (Гл., Вибр., 1951, 206); Робота ж його [вчителя] була така, що мав скомпонувати й вивчити промову на прощання пана директора (Март., Тв., 1954, 192); Оригінально і красиво скомпонував Лисенко картину зимової хуги (Іст. укр. музики, 1922, 241); Вдало скомпонувала ювілейне панно «40 років Великої Жовтневої революції» Явдоха Клюпа, яка поклала в основу композиції мотиви вінка з традиційних петриківських квітів — гвоздик та ромашок (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 172); Єгор Мовчан створив нову мелодію на текст Думи, скомпонував до неї музичний супровід (Вол., Сади.., 1950, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 294.