СКОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Те саме, що закопи́лити.
◊ Гу́бу (гу́би) скопи́лити, рідко — те саме, що Гу́бу (гу́би) закопи́лити (див. губа́1); Скопи́лити но́са (но́сика) — зморщивши носа (носика), надати своєму обличчю презирливого або гордовитого вигляду. — Фу! — промовила вона, скопиливши носика. — Як бридко стало на сій вулиці (Л. Укр., III, 1952, 604).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 296.