СКОПІЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скопіюва́ти. Очі, ніс і уста, великі, з товстими, хоч дуже гарно викроєними губами, були мов скопійовані з батька (Фр., III, 1950, 340); // скопійо́вано, безос. присудк. сл. Простора зала з гранчатими колонами прикрашена великими картинами. — Майстерно, з любов’ю скопійовано. Ось там справжнє сонце відчувається, а вода в струмку, наче скло (Автом., В. Кошик, 1954, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 296.