СКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до корота́ти. Не маючи роботи, щоб скоротати час, виймала [Дзвінка] зі скрині намиста.. і приміряла їх перед дзеркалом (Гжицький, Опришки, 1962, 198); До п’ятої лишалось майже дві години. Дві години чекання.. Де їх подіти, скоротати? (Дор., Не повтори.., 1968, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 303.