СКОРОХВА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Спритний, меткий (про людину). Климко, гнучкий, високий, гожий, дотепний і скорохвацький, мав за плечима торбину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 303.