СКРА́КЛІ, ів, мн.
1. Українська народна спортивна гра, яка полягає в тому, що гравці вибивають палкою з відведеного місця невеликі циліндричні цурпалки. На одному з малюнків Суворова зображено під час гри в скраклі з селянськими дітьми (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 40); Хлопчики, що полюбляють влучність, грають у скраклі (Панч, В дорозі, 1959, 270); Дуже корисні легке веслування, гра у скраклі, крокет, теніс, бадмінтон (Роб. газ., 7.IV 1973, 4).
2. заст. Кріплення у дерев’яному плузі, в яке встромляють дишло. Як дійшла екскурсія до дерев’яних плугів — тут учені туди-сюди — розгубилися.. Пастух і дав відповідь професорові: — Оце, — каже, — скраклі… (Горд., Дівчина.., 1954, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 311.