СКРА́ПУВАТИ, ує, недок., СКРАПНУ́ТИ, не́, док., розм. Спадати звідки-небудь краплями. Холод таки пробирав — мжичка сіялася на непокриті голови, скрапувала з голого віття дерев за комір (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 393); Галя нахилила обличчя, і з її очей скрапнули на брудну скатерку столика сльози (Смолич, Світанок.., 1953, 473); * Образно. Уже північ скрапує зорями за вікном (Мушк., Серце.., 1962, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 312.