СКРЕБО́К, бка́, ч.
1. архл. Те саме, що скребло́ 1. На Мізинській стоянці знайдено велику кількість кремінних виробів — різних різців та скребків, оброблених ножеподібних пластинок, проколок та ін. (Вісник АН, 12, 1957, 57).
2. Те саме, що скреба́чка 1 — 3. На стовбурах і основних гілках дорослих дерев кора повинна бути гладенька й чиста. Для цього їх потрібно зскрібати у вологу погоду восени, спочатку сапками чи спеціальними скребками, а потім стальними щітками (Озелен. колг. села, 1955, 153); Як і в свинарниках, гній в нових корівниках вичищають скребком (Хлібороб Укр., 11, 1967, 18); Екскаваторник виконує не лише земляні роботи, а й розвантажує з бортових автомашин щебінь. Для цього він виготовив і встановив спеціальний скребок (Веч. Київ, 11. IV 1966, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 313.