СКРИШИ́ТИСЯ, скри́шиться. Док. до криши́тися. * Образно. Федір вірить: Олекса — не верболіз. І хочеться, щоб не скришилась і не струхлявіла з літами його душа (Мушк., Серце.., 1962, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 322.