СКУБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Підсил. до скубну́ти. [Xведір:] Бачиш, що батько від тебе розумніший?.. (Знову скубе його за чуба). [Демид:] Ой-ой!..аж сльози потекли з очей, так скубонули!.. (Кроп., III, 1959, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 331.