СКУБІ́ННЯ, я, с. Те саме, що ску́ба́ння. Як відбере [відьма] дев’ять волосів, та дев’ятий і рвоне зовсім.. Пан Забрьоха, повитиравши сльози, що так йому і текли від скубіння, став питати відьму (Кв.-Осн., II, 1956, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 331.